Тиждень 45. Вибір нового спортивного направлення

Закінчилась епопея під назвою марафон. Велика ціль, гарний результат, та вже годі про нього. Правда, мені вже самому це наскучило. Як розмови, так, власне, і сам біг. Хто би що не говорив, а заняття це досить прісне. На тренуваннях нема змагальної складової, тільки зі своїми ж цифрами, навантаження циклічне та одноманітне, як не намагайся його урізноманітнити. Мені воно приїлось, а оскільки велика ціль досягнута, можна переходити до наступної.

Варіантів, чим мені займатись далі був просто вагон і лише розуміння, що суміщати з бігом їх не вийде, допомагало не почати нічого нового раніше. Зараз в мене звільнився слот, куди я можу помістити щось натомість. Постараюсь коротко пробігтись, з чого я вибирав і на чому зупинився.

Найперший і найпростіший варіант був дати відпочити ногам і більше уваги присвятити калістеніці. Це те, що я люблю, маю деякий досвід і навіть пристойні результати. Більше хотів сфокусуватись не на силовій підготовці, а пропрацюванню елементів. Дуже подобаються різного роду статика і було б круто опанувати такі елементи, як горизонт або ж передній вис. Або взагалі податись пізнавати всі тонкощі і премудрості стійки на руках, там можна відточувати майстерність до нескінченності.

Деколи проскакували думки походити місяць-два просто в качалку і добрати ту м’язову масу, яку я втратив протягом підготовки до марафону. Не те щоб я хотів її там лишати, але фізіологія брала своє. Довге монотонне навантаження призводить до руйнування в тому ж числі м’язів. А тіло марафонця мені не дуже до вподоби.

Наступною моєю хотілкою була акробатика. Ну погодься, що всі ці трюки, сальто і вертухи виглядають мега круто. Ну ок, ти можеш не погоджуватись, але для мене то так і є. Це не нова ідея, її я запас вже давно і навіть надивився парочку прикольних залів, куди хотів походити. Але всі ці штуки побудовані на ногах. Ну, в тому плані, що там скрізь залучені ноги. Все на стрибках і приземленнях. В мене все ще є на психологічному рівні трохи страху відносно стрибків. Наче нічого вже не болить, але організм все ще пам’ятає травму. Тим більше після марафону от так одразу налягати на стрибки така собі ідея.

Ще одна, давно прибережена тема, — це бойові мистецтва. Ними я цікавлюсь уже роки три. Ну як цікавлюсь. Дивлюсь відео на ютубі. Знаю вже все про основні стилі, нюанси, ключові моменти й таке інше. Останнім часом слідкую за UFC і вищим ешелоном боксу. Знаю все виключно в теорії, але завжди хотів спробувати бодай щось. Не для рингу і медалей, а просто як цікаве фізичне навантаження з елементами прикладного значення. Ну і що там приховувати, атмосфера бійцівського клубу здається мені цікавою. Там наче всі б’ють один одного, але завжди роблять це з повагою. Кожен розуміє відповідальність і наслідки. Ну це в моїй голові так, звідки ж мені знати напевно, я теоретик в цій справі, я ж казав 😆

Далі в списку моїх спортивних починань стояла задача приборкати водну стихію. А якщо без художніх епітетів, то просто навчитись гарно плавати (а потім переплисти Босфор, кхм-кхм), що відкриє мені купу різних цікавих активностей на воді без страху лежати на дні безіменної водойми. Я не скажу, що не вмію плавати. Коли я бачу дно, або точно знаю, що берег поруч, я непогано так тримаюсь на воді, а за останнє літо навіть підтягнув вправність в кролі. Але глибина мене лякає. Це більше психологічний страх і він тягнеться, скоріш за все, з самого дитинства. Може саме той раз, коли ми плавали на колоді посеред озера, я з неї впав, і лише звідки не візьмись рука Колі дістала мене з пучини озерної, залишив такий відбиток в психіці на все життя. Певно не відомо, але факт лишається фактом. І план побороти цю фобію в мене також на думці.

Йдемо далі. А далі йде велосипед. Ну як іде — стоїть. А я часом на ньому їду. Ну як їду — стою. Це якщо літерально. Заплутано, правда ж? Та й таке. Одним словом, в мене є велосипед і велостанок (який я позичив на відновлення після операції й досі не віддав 😬). Я собі організував зону на балконі, де можна на тому велі їздити. Але зі сторони це виглядає, ніби я їду на одному місці. Фактично — це так і є. Тому такий от каламбур. Це чудова заміна бігу й іншим кардіо тренуванням. Деколи я його використовую, але дідько, як же це нудно робити на балконі. Циклічні тренування взагалі не відрізняються різноманіттям, той же самий біг, але там ти хоч по вулиці переміщаєшся, тут же ти фактично лишаєшся на одному місці. Але вельчик — це прикольно.

Ну і лишається біг, як один із варіантів. Продовжувати бігати, піти на міжсезоння, насолоджуватись кожним тренуванням, а з початком сезону знову заявити якісь свої амбіції. В ньому я вже дещо розуміюсь, маю досвід та є куди прогресувати. Або ж просто лишити це, як гарну корисну звичку.

Ввесь цей тиждень я вибирав, куди б податись далі й рішення прийшло досить швидко. Від бігу я хочу просто морально відпочити. Я точно до нього повернусь, може колись ще раз пробіжу марафон десь у визначному місці, але зараз я хочу поставити свої кросівки на деякий час на тумбу, щоб просто деколи здувати з них пил, коли захочеться знову пробігти в кайф. На велосипеді я провів декілька ранків і відзначив його, як ще одну гарну альтернативу кардіотренувань без ударного навантаження на коліна. Але, чорт забирай, як же це нудно! Тупо пів години крутиш педалі, а лишаєшся на одному місці. З цим може порівнятись лише біг на доріжці в залі. Як розігнати кардіо — норм варіант, як варіант наступної постійної активності — дуже нудно, можливо з настанням тепла я буду викатувати частіше на ньому на вулицю, а поки що йдемо далі. Набрати м’язову масу здавалась норм ідея, але зал… Не хочу я йти в зал в качалку, там так само нудно, ти робиш одні й ті ж вправи, закачуєш основні, великі групи м’язів і шоб шо? Чесно — не знаю. Інша справа калістеніка. Там також можна і масу набрати і силу прокачати. І це куди безпечніший варіант. А також він мені подобається в розрізі того, що ти учишся відчувати своє тіло, розвиваєш його гармонійно і природно. Тим більше багато навичок з калістеніки тобі може знадобитись в житті. До прикладу, зробити вихід на дві руки, коли перелазиш через огорожу, тікаючи від сторожового пса. Прикладна штука, рекомендую. Але це, як і біг, залишиться в моєму арсеналі про запас, як додаткове заняття. На акробатику йти поки що страшнувато. Тіло все ще не може звикнути, що в нього все ок з коліном, і просто не дає мені на нього повністю покладатись, а там все зводиться до стрибків. Якщо ти уважно слідкував за списком перелічених відкинутих варіантів, міг уже помітити, що лишилось лише два. Між ними я і вибирав. Отже, плавання та бойові мистецтва. Обидві нові цікаві дисципліни для мене. Обидві чудово підходять для осіньо-зимового міжсезоння. І вибрав я 🥁🥁🥁 бойові мистецтва. Тепер декілька причин чому. Плаванням я хочу зайнятись. Саме не спробувати, а зайнятись і вивести його на новий рівень. Практика з бігом показала, що для цього треба досить багато часу і робити це сфокусовано, не відволікаючись ні на що, аж до поки не вийдеш на пристойний рівень. Ну і плавання — це все ще такий самий циклічний вид спорту, як і біг та велосипед. Бойові ж мистецтва я хотів спробувати давно, та все не було на це часу. До бігу я активно займався футболом. І от саме цього духу команди, партнерів, азарту та навіть специфічного запаху в роздягальні мені відверто не вистачає. Тому я вирішив, що зараз саме час спробувати. От саме спробувати. Я не ставлю собі за мету присвятити цьому заняттю ввесь час. Я просто хочу спробувати, а там буде видно. Походжу місяць і потім вирішу, чи мені подобається. Далі настало питання вибору направлення і залу. З цим також не все так просто було. З усього різноманіття видів мені симпатизувати два. Вони кардинально протилежні: один з боротьби — BJJ та один з ударних — Muay Thai. Я хотів спробувати себе в обох, але відшукати хороший зал з обома цими видами задача не тривіальна. Але все ж один мені вдалось знайти на подолі. Називається він Spartabox і пропонує до 10 різних стилів бойових мистецтв. Я вирішив записатись на пробне тренування. І коли мене спитали, так а на яку секцію ви хочете піти, я не став думати боротьба чи ударка, а просто записався на ММА. Сходив на заняття, познайомився з тренером та групою, отримав купу нових позитивних емоцій, а також страшенну кріпатуру через день, вирішив, що саме на ММА я й буду ходити наступний місяць. Ну а про перший досвід мене в бойових мистецтвах я розкажу вже на наступному тижні в новому розділі як блогу, так і мого спортивного досвіду.