Тиждень 35. Проміжні висновки та метод сліпого набору

Знову настав час підбивати чергові підсумки попередніх тижнів. Але до того, як я перейду до конкретики, пару слів про хід мого річного експерименту в цілому. Ще на самому початку, як адепт маленьких кроків, я розумів, що мені навряд чи вдасться здобути та міцно закріпити 52-ві звички за рік. Один тиждень на освоєння нової звички дуже мало і ця вся історія повинна була мати накопичувальний ефект. Тобто кожна наступна мала б додаватись до попередніх. Але в певний час виник ефект насичення. З часом звичок назбиралось вже стільки, що часу на них всі просто не вистачало. А особливо, якщо вона як повноцінне заняття, на яке треба виділяти окремий час. І зараз я вже тільки пересвідчився в тому, що все треба робити маленькими кроками та не намагатись охопити все і одразу. Ліпше менше, але якісніше. Тому десь з половини року все менше звичок в мене закріплювались на постійну основу. Я був готовий до цього і планую продовжувати далі, але якщо не вдаватиметься закріпити щось як звичку, то я, хоча б спробую щось нове.

Отже, почнемо з посмішки. Мета тижня полягала в ідеї зворотного мімічного зв’язку. Коли нам приємно і весело, ми посміхаємось. Теорія мімічного зв’язку говорить, що існує і зворотна ситуація, коли навіть штучна посмішка на твоєму обличчі може поліпшити настрій і самопочуття. Тиждень я перевіряв цю теорію і знайшов її дуже корисною і робочою. Часом я просто посміхався сам собі будь-де і настрій поволі поліпшувався. І ще це працює в компанії. Якщо ти смієшся або хоча б посміхаєшся, ти заражаєш (або заряджаєш) інших позитивом. І це чудово, як не крути. Тому цим методом я користуюсь зараз доволі часто.

Наступний тиждень був про англійський словниковий запас. Задача полягала в додаванні одного нового слова кожного дня. Це одна з тих звичок, яка максимально корисна, але і потребує досить багато часу. Основний челендж полягав у знаходженні цього нового слова кожного дня. Рандомні слова я брати не хотів, а старався знаходити їх у своєму діловому листуванні. Оскільки не носії мови часто використовують невеликий запас давно знайомих мені слів, то часом пошуки перетворювались на квест, який займав чимало часу. Потім я виписував ці слова і приклеював їх на видне місце. Назбиралось їх так близько 15 і потім я потроху почав забивати. В цілому, спосіб дієвий і мені сподобався, все ж ці 15 слів у мене відклались в пам’яті, але він досить часозатратний. Так і запишу собі.

Наступні два тижні були так чи інакше пов’язані з творчістю. Один з них був про малювання. Я все ще переконаний, що творчістю може займатись кожен. Дійсно талановитих просто одиниці, решта ж відомих творців просто старанні. Малювати може кожен. Я в цьому впевнений. Той хто не вміє, просто мало пробує. Ось так от тиждень я брав в руку олівець і щось там собі творив. Виходили не шедеври, але я за ними й не гнався. Для мене це була свого роду медитація. Під час цього процесу я просто відволікався від своїх турбот і відпочивав. Після цього йшов тиждень відео. Я давно захоплююсь відеографами, які знімають чітко структуровані картини, в яких без слів, а тільки під музику розкривається певний сюжет. Такі собі зовсім короткометражки. І я захотів сам спробувати зняти щось схоже. І це дійсно не просто. Спочатку треба вибрати музику, потім написати щось на кшталт сценарію, продумати всі сцени та переходи і ще багато чого іншого. Задача не проста, але й дуже цікава, тому далі я також буду щось схоже знімати. До речі, мої роботи по малюванню, а також відео можна знайти у відповідних статтях блогу.

Потім йшов тиждень роздумів. А тема була не тривіальна і часто табуйована у багатьох колах. Мова йде про кінечність життя, а якщо простіше — про смерть. Всі ми живі організми й строк нашого перебування на цій планеті (як мінімум в тому виді, в якому ми є) кінечний. І закінчується він одним і тим сами для кожного з нас. І ось в рамках цього просто інколи треба нагадувати собі, що часу, відведеного нам на цій планеті, зовсім не багато і щоб одного разу не жаліти, що ти чогось не встиг або проводив свій час не з тими людьми, просто тримай в голові це. Життя одне і воно досить коротке, тому задумайся, чи живиш ти так, як ти хочеш. Чи все тобі подобається? Якщо ти в цьому сумніваєшся, то повір, тобі під силу все змінити. А ще пам’ятай, смертні також і твої близькі. Одного разу ти будеш жаліти, що проводив мало часу з ними.

Наступним був тиждень про компліменти. Я намагався частіше їх говорити й навчитись сприймати коли їх говорили мені. З нього я виніс декілька важливих уроків. Один з них: в тебе нічого не вийде путнього, якщо ти сам прісний. Щоб говорити компліменти іншим, треба бути в гарному дусі. Але навіть це нічого не гарантує. Говорити компліменти — це ціла наука. Треба знати що сказати, кому і коли. Не скочуватись до банальних і затертих фраз, а підмічати щось особливе і коротко, але влучно це підмічати. Кажу ж, наука ціла! Елегантно робити в мене це не виходить поки що, але я буду тренуватись.

Ну й останній на разі тиждень пройшов під гаслом тренування сліпого набору тексту. Це дуже необхідна річ по роду моєї нинішньої діяльності. Друкую я й так досить швидко, але коли дивлюсь на колег, які не глядячи на клавіатуру засаджують свої пальці в клавіші зі швидкістю світла, мимоволі і собі хочеться такого ж скіла. Щоб освоїти сліпий набір використовується одна й та ж практика 10-ти пальців. Спочатку перед тобою розміщають клавіатуру з розміченими різними кольорами зонами, які відповідають кожна за свій палець. Ти намагаєшся не дивитись на робочу клавіатуру, а користуєшся тільки екранною і в цей час вводиш текст, який висвічується перед тобою. Деякі тренажери вводять поступову складність, деякі одразу задають всі символи, але це нюанси. Головне, що ти поступово перестаєш дивитись на клавіатуру під пальцями і тренуєш свою м’язову пам’ять. Таких сервісів досить багато, я не буду вказувати конкретні, при бажанні вони всі легко гугляться. І перше питання на початку практики виникло, яку ж мову мені тренувати? Хочеться наче й українською швидко писати, це допомогло б і в написанні статей і для звичайного листування. Але англійська мені треба по роботі. Тому вибір впав на англійську, звичайно ж. Це складно, але вірю, що буде дуже корисно в майбутньому тому і надалі буду практикувати.

На наступний тиждень в мене плани в розвитку свого кругозору. Хочу спробувати кожного дня дізнаватись щось нове. Це може бути будь-що з будь-якої сфери: наука, історія, географія і так далі. Саме такі знання і формують твою ерудицію. Про таких ще кажуть “всебічно розвинений” молодик. От хотілось би бути таким.