Тиждень 25. Практична мудрість

Коли перечитував уже опублікований епізод про стоїцизм, зрозумів, що так і не доніс основної цінності, яку проповідує ця філософія. Її засновник, Зенон із Кітіона, в раз утратив всі свої багатства у безвісних водах океану і вирішив, що щастя не у матеріальних речах. Можливо саме це допомогло йому не зійти з розуму від утрати. Але якщо не в дорогоцінних металах щастя, то в чому ж тоді? От саме з цими питаннями він пішов до тодішніх філософів. І вже чи він, чи його послідовники вирішили, що істинним щастям може бути лише те, що не при яких умовах не може бути причиною нещастя. В людини може зникнути все, окрім одного — її мудрості. Тому стоїки вважали, що мудрість і є головною чеснотою людини, до якої вона має прагнути. Що таке мудрість і як її можна здобути я намагався розібратись на цьому тижні.

За останній час я уже двічі писав про звички, які змушують (або допомагають, залежно від того, як це сприймати) брати відповідальність за своє життя на себе. Одна з них була про ниття. В моєму розумінні воно виникає, коли людина бачить проблему, але не хоче її вирішувати і носиться з нею до всіх своїх знайомих. Не те щоб я раніше нив багато, але тепер все частіше звертаю на це увагу і ловлю на думці, що це марне заняття. Ніхто твоїх проблем не вирішить за тебе. Цей висновок тісно переплітається з ідеями стоїків. Зосередься і приклади максимум зусиль до того, що ти змінити можеш і не парся про все інше. І в цій формулі є ще один важливий елемент. Треба мати мудрість, щоб відрізнити одне від іншого. Та сама мудрість, яку стоїки визначали, як наріжний камінь у своїй філософії. А що ж то таке, мудрість ваша?

Книгу “Практична мудрість” Баррі Шварца я завантажив собі вже давно та все ніяк не доходили до неї руки. Чи очі. І на хвилі попередніх звичок, вирішив розібратись і спробувати застосовувати її. В нашому житті майже все регламентоване правилами. Вони описують алгоритми всіх дій: від інструкції по користуванню чайника, до карного кодексу. І це нормально. Так влаштований світ, за допомогою законів і правил побудований ввесь порядок. Без них життя на планеті Земля скотилось би в період племен, в яких все вирішує груба сила. Але люди — не роботи, вони не можуть завжди діяти чітко по інструкціях. На щастя. І тому нам доводиться інколи відступати від правил. Деколи під тиском зовнішніх обставин, деколи через своє небажання слідувати їм. Але факт лишається фактом — інколи ми капітулюємо перед правилами. І насправді це добре. Завжди слідуючи правилам, ми ніколи не дізнаємось, що знаходиться за їх межами, а відступивши від них, ми здобуваємо досвід. Він може бути як позитивний, так і негативний. Але негативний досвід — сам по собі є позитивним досвідом. Але він не прийде до тебе, якщо ти, умовно, сидиш на дивані. Ну хіба що досвід сидіння на дивані. Щоб його отримати, треба щось робити. Саме практика і дає досвід. Практика в чомусь новому плюс помилки дає ширший досвід. А от практика + помилки + досвід + правильно зроблені висновки = мудрість. Мудрість в контексті. В розумінні того, де можна відступити від правил, а де треба чітко їх дотримуватись. Мудра людина завжди звертає увагу на контекст, вона розуміє, що в різних ситуаціях одне і те ж правило можна трактувати по різному. Але і розуміє ціну свого вибору, знову ж таки, базуючись на досвіді. Все наше життя — це баланс. Нема чорного і білого. В цій аналогії все є градієнтом сірого. Десь більше, десь менше і мудра людина приймає рішення і поводить себе відповідно до цього градієнта. Баланс також важливий у питанні емпатії. Емпатія дозволяє людині відчувати почуття і настрій інших, входити в їх положення, а отже, приймати мудрі рішення, зважаючи на інтереси і поведінку оточуючих. Але щоб приймати мудрі рішення потрібне і відсторонення. Без цього ніяк. Баланс. Всюди треба мати баланс.

Баррі Шварц у своїй книзі наводить дуже показовий приклад прояву мудрості. В одній із клінік Штатів лежав в комі тяжко хворий молодий хлопець. Він провів там уже дуже багато часу, а разом з ним у палаті перебував його батько. За довготривалі зміни на стільчику біля ліжка, він виснажився, як морально, так і фізично і час від часу провалювавсь у тривожний сон прямо на стільці. На один з таких моментів якраз і припав час прибиральнику клініки протерти підлогу у палаті. Прибиральник безшумно і якісно зробив свою роботу і залишив палату. Але коли батько тяжко хворого хлопця прокинувсь, він звинуватив прибиральника в тому, що той не виконав своїх обов’язків і не прибрав кімнату. І прибиральник проявив всю свою мудрість. Зважаючи на контекст ситуації, він не став сперечатись з батьком і доводити, що він вимив всю підлогу пів години назад. А просто зробив це ще раз без зайвих нарікань і скандалів. Чи повинен він був перемивати підлогу ще раз? Точно ні. Він виконав всі свої обов’язки і слідував внутрішнім правилам. Але він увійшов в положення батька тяжко хворої дитини і зрозумів його. Він вирішив, що його самооцінка не постраждає від того, що він просто мовчки прибере кімнату ще раз, але для батька важко хворої дитини він зробить життя чуточку простішим.

Мудрість не є чимось абсолютним. Мудрі рішення — це завжди баланс в градієнтах сірого. Все вирішує контекст: місце, час, ситуація, люди і так далі. Правилам треба слідувати, але інколи відходження від них дає нам новий досвід пізнання. Ти ніколи не дізнаєшся, що там на тій стороні річки, поки не перепливеш на той берег. Сукупність такого досвіду і формує мудрість. Напевно. Але я не знаю. Я не мудрець 😁

Від контексту залежить все, але за часту, стереотипи перемагають мудрість і ми починаємо оцінювати когось чи щось по якимсь уже складеним соціальним патернам поведінки. І дуже часто такі патерни є помилковими, адже ми не бачимо картини повністю в конкретній ситуації. І майже завжди наша оцінка буде помилковою. В наступному тижні я стану більше спостерігати і менше давати своїх оцінок.