Тиждень 22. Огляд закріплених звичок і пару слів про каву

Настав час підбивати чергові підсумки по моїм звичкам, набутим за останні тижні. Всього їх в цей список увійде 7 і почну в порядку їх набуття.

Першою буде звичка прямо говорити “ні” коли того вимагає ситуація. Про неї я вперше прочитав у книзі Грега МакКеона “Есенціалізм”, в основі якої лежить ідею фокусу на важливих моментах у твоєму житті, а всьому іншому треба сміливо говорити ні. Ти маєш визначити пріоритет (і автор особливо наголошує, що в цього слова нема множини, нема першого, другого і так далі, має бути лише один) і погоджуватись тільки на те, що забезпечує тобі шлях до нього. Ця книга внесла досить вагомий внесок в моє життя і я її раджу всім, хто помічає за собою, що розпиляється на купу справ і в жодній не здобуває успіху. І вміння говорити “ні” тут є ключовим. Я практикував останні тижні цю звичку і знаєш, чи то я став впевненіше це робити, чи просто живу у вже дорослому світі, але зараз дуже мало людей ставить якісь питання, коли ти відмовляєш. Ти просто кажеш “ні”, майже всі розуміють і ніхто не допитується чому чи щось в такому ключі. І це робить такі моменти в рази простішими.

Наступний тиждень проходив також проходив під прапорами з написом “ні”, але тут було більше конкретики. І стосувалось воно виключно солодкого. Тиждень не вживав нічого, що містило цукор як такий. Фрукти не рахувались (можливо, трохи не чесно, бо в них багато фруктози, але суть експерименту полягати саме в сахарозі). І якщо озиратись на майже місяць, який пройшов після цього експерименту, можна сміливо сказати, що я став їсти менше солодкого. Не виключаю його повністю з раціону, але напрацював певне правило: дозволяю в розумних кількостях на вихідних. Я не відмежовую будні та вихідні, просто так простіше контролювати кількість і частоту. А також стараюсь відмовлятись від відверто хімозного солодкого, щось на кшталт різних цукерок і всього іншого в упаковках.

Потім я продовжив роботу над своєю вимовою і дикцією. Починав я з переходу на чистішу українську мову, а метою звітного тижня було навчитись красиво говорити, в рамках якого я почав записувати себе на диктофон, слухати та аналізувати свою вимову та стиль. І тоді я придумав нову фішку — записувати свої статті в аудіо форматі. Створив телеграм канал, куди публікую як текстовий варіант, так і озвучений. Пройшло близько місяця, я записав тільки 5 епізодів, але прогрес прослідковується. Голос став більш виразним, слова чіткі та потроху знаходжу потрібний тембр і інтонацію. Але це все працює, коли я читаю текст. Коли ж намагаюсь просто розказувати по плану — доводиться більше редагувати аудіо трек на пост продакшині 😁. Але це діло практики, розвивати вміння говорити для мене — це must have.

Про ранні підйоми розказати особливо нема чого, оскільки цю звичку я здобув уже давно і кайфую від неї. Зараз я вирішив трохи більше тренуватись і ці тренування якраз припадають на ранок. На роботу мені на 10-ту годину, тому в мене вдосталь часу для повноцінного тренування, відновлення і своїх рутинних задач. Але так, як почав більше навантажувати свій організм, деколи йому треба більше часу на відновлення. Бо відновлення настільки ж важлива складова тренувального процесу, як, власне, і саме тренування. Тому деколи я дозволяю собі поспати довше. Ну як довше, до 7-ї ранку. Це десь + 1 година до сну і мені цього достатньо. Це при умові, якщо лягати в +/- 22 год. Але навіть коли я приходжу додому доволі пізно, десь о півночі, все одно не можу спати до пізна на наступний день, максимум до 9-ї. Настільки вже напрацювався режим.

Наступна звичка також була зв’язана з ранком і я намагався не торкатись свого мобільного одразу після пробудження. Це все було придумано для того, щоб не завантажувати свій мозок купою цифрової інформації зранку. В той тиждень в мене виникало інколи відчуття тривоги, чи не пропустив я там за ніч щось, що треба терміново перевірити. Зараз я продовжую цю практику і знаєш, ця тривога поступово зникла. За цей час я нічого не пропустив важливого і тепер спокійно лишаю свій телефон без нагляду до того часу, поки не поснідаю.

Наступною звичкою я намагався звернути свою увагу на те, що я їм і як я це роблю. Це називається свідоме та інтуїтивне харчування. Ми — те, що ми їмо, і досить нерозумно класти собі до рота що попало. Я почав звертати увагу на склад продуктів, їх користь і цінність для організму. Відмовляюсь від більшості продуктів в заводських упаковках з надто великим списком харчових складників. Дотримуюсь принципу простої їжі — чим вона простіша, тим краще. Але це не тільки про продукти. Також важливим моментом є сам процес споживання. Коли я наодинці, завжди стараюсь насолоджуватись їжею, відчувати її смак і консистенцію, отримувати кайф і не їсти того, чого мій організм не хоче. А ще, став жувати уважніше і довше, це трохи додало часу, але однозначно варте того.

Зовсім недавно написав про це, але доходив до цієї думки вже давно. Що таке ниття в моєму розумінні і як правильно з ним поводитись. Це як і про емоції, вони не бувають погані або хороші. Це всього лиш індикатор на різні обставини. Так і з жалінням. Якщо його вчасно і правильно розпізнати, то можна зрозуміти, що саме тобі не подобається. Бо ниття саме про це. А коли ти це зможеш зрозуміти, то далі все залежить від тебе. Ти можеш продовжувати нити, що всі навкруги зговорились проти тебе і лише шкодять та вставляють палиці в колеса твого велосипеда життя, або ж взяти відповідальність на себе і зрозуміти, що твоє життя — це послідовність твоїх рішень. Кожного дня ми робимо вибір. Кожна дрібниця має значення. Кожен твій вибір — це як сценарна розвилка в іграх з різними фіналами. І яким буде твій фінал залежить від твоїх щоденних рішень. Тому для себе я вирішив, що я сам будую своє життя і повністю за нього відповідаю. І якщо ловлю себе на якомусь нитті, відкидаю емоції й шукаю причини не задоволення. Докопавшись до кореня — шукаю можливості це змінити. Все просто і неймовірно важко одночасно. Складно перестати винити в усіх негараздах когось, а не себе. Але я на цьому шляху вже давно і вже бачу позитивні результати.

І тепер трохи про каву. Саме про неї був мій останній тиждень, а точніше — про її відсутність в моєму раціоні. Історія і культура кави в Україні розвивається в нас з вами на очах. Бувши студентами, ми ходили на перервах між парами не перекури на вулицю і частенько купували собі кави. Але тоді вона була не такою. Тоді класикою вважалось “МакКофе”. По факту, це була власна назва виробника, але по суті всі розуміли, що мається на увазі будь-яка кава 3в1. Це були розчинні стіки в яких одразу була кава, вершки та цукор. Все це заливалось кип’ятком в пластикові стаканчики і для смаку додавалась ще пластикова паличка (ну або дерев’яна, тут уже на гурмана). І це був божественний напій. А потім почалась якась кавова революція в Україні. В один момент (а може мені так здалось) місто наповнили кав’ярні, різного роду МАФи та ларьочки, в яких почали готувати натуральну. І це стало настільки популярним, що зараз якусь каву на виніс можна знайти за 5 хв в якій би точці Києва ти не знаходився. Згодом почалась поширюватись і культура споживання цього напою. Люди почали розумітись в ньому, дізнаватись більше про сорти, походження і способи приготування. Зараз майже кожен поціновувач може назвати декілька місць, де готують, на його думку, найкращу каву, а куди ходити не варто. І саме зараз починають набирати оберти вже так звані кав’ярні третьої хвилі. Це заклади, в яких до кави відносяться, як до чогось особливого і витонченого, баристи можуть тобі розказати шлях зерна від його зростання на гірських плантаціях аж до кавомолки, ну і сорти там виключно speciality. А ще альтернативні способи заварки, колд брю, фільтри там всякі, бородаті баристи й ось це ось все.

Моя історія з кавою так само поступово розвивалась. Від славнозвісного “МакКофе” до теперішньої моєї улюбленої фільтр. Також на роботі в мене завжди була кавомашина і що може бути простішим, ніж приготувати собі там стаканчик цього чудового напою. Але в мене почали закрадатись сумніви, чи часом не підсів я на цей наркотик? І чи нема в мене залежності? Тому і вирішив провести тиждень без кави. Для розширення теоретичної бази знань я вийшов в інтернет зі своїм питанням. Які ж можуть бути плюси і мінуси. Відповіді відрізнялись в залежності від сайту, на який я заходив. Якщо це був сайт про каву, то звичайно ж, там говорили який це чудодійний напій. Багатий на антиоксиданти, які виводять вільні радикали з організму, містить багато корисних речовин, допомагає схуднути, покращує спортивні результати і запобігає виникненню ряду серйозних хвороб. На сайтах же про здоров’я часто пишуть про залежність, підвищений тиск, навантаження на ендокринну систему, вимивання кальцію, натрію і всього іншого, жовті зуби та сечогінний ефект. Коротше, як завжди й у всьому — є свої плюси та мінуси. Правда десь посередині.

Кофеїн є однією із найпопулярнішою психоактивною речовиною. Він сприяє виділенню в нашому організмі дофаміну, який ще називають гормоном щастя. А коли це поєднується з неймовірним ароматом кави та в чудовій компанії, ти запросто можеш стати залежним. Його залежність відносно м’ягка у порівнянні з тим же нікотином чи наркотичними речовинами, і наслідки не такі страшні, але це треба мати на увазі кожного разу, коли випиваєш уже 5-ту чашку кави за день.

А що ж там по моїм враженням? Оглядаючи минулий тиждень, змушений констатувати, що я відчув цю залежність. Моєї сили волі вистачало, аби все ж не вживати цей напій протягом тижня, але якось було нудно чи що. Не те, що світ втратив фарби, але було щось не так. За звичай я випивав 2-3 чашки кави за день і коли наставав час мого звичного coffee break, я думав такий, а чим би зайнятись? Бо кава ж зараз не тільки напій, але й спосіб відволіктись і відпочити. Заміняв каву іншими напоями. Це були різного роду чаї та какао. Але за цей тиждень я ще більше впевнився, що чай це не моє. Ну не знайшов я в ньому нічого приємного, яким би він не був. А какао машина готувала з цукром і це було занадто солодким для мене. Одним словом, альтернатив я не знайшов. І задумався, чи варто. У всіх статтях про каву майже завжди сходяться на думці, що дуже шкідливий вплив надмірного споживання цього продукту і надмірним можна вважати більше 5-ти чашок за день. Все що менше цього і дає переважно всі плюси описані вище. Тому я вирішив не відмовлятись від кави повністю, а лише зменшити її кількість і контролювати цей процес.

Але мені все ще не дає спокою та думка, що я відчував якусь нудьгу, коли не пив каву. Можливо саме це і відчувають люди, які намагаються позбутись якоїсь іншої залежності. Тішу себе надією, що маю досить велику силу волі і при бажанні можу запросто перестати робити все, що захочу. Головне розуміти для чого. З кавою таких розумінь не прийшло, тому продовжу її споживати в помірній кількості.

А вже через тиждень я розкажу, як я почав і продовжив бігати зранку. Розкажу мою історію нелюбові → любові до довгих дистанцій і про свої подальші плани в цій дисципліні. Буде дуже цікаво, маю вже досить великий досвід і сподіваюсь надихнути й тебе на цей прекрасний спосіб підтримання свого здоров’я.