Move more, worry less

Тиждень 20. Свідоме та інтуїтивне харчування

May 17th, 2021

“Ми — те, що ми їмо” — сказав Гіппократ, а його товариш Сократ, додав: “Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити”. Ще прадавні знали наскільки їжа важлива складова життя людини. З розвитком медицини та науки вчені дослідили вздовж і впоперек питання харчування і навіть створили науку, яка називається нутриціологія. Але чи стало людство харчуватись краще при цьому? Я не думаю. І на те є безліч причин, серед яких і якість продуктів і їх кількість, доступність та навіть способи приготування. Перелічувати можна довго, але не мало важливим фактором також є те, що Сократ з Гіпократом не знали стільки всього про їжу з наукової точки зору, і тому більше прислухались до свого внутрішнього відчуття. В давнину люди визначали чи їстівні ново знайдені продукти емпіричним шляхом. Тобто, ти з’їв нову ягоду, тобі стало зле після неї, ти її більше не їси та ще й решті свого табору розказав, що їсти їх не варто. До чого це я. Раніше люди були хоч і менш освічені, але більше слухали свій організм.

Наша їжа — це перш за все енергія та будівельний матеріал для нашого тіла. Думаю, вже не для кого не секрет, що наші клітини оновлюються з часом. Деякі живуть всього лічені дні, деякі роки, але вчені говорять про приблизно 7 років, через які наш організм повністю оновлюється. Тобто, фактично через 7 років в тебе не буде нічого від нинішнього тіла і нові клітини замінять старі. А матеріалом для нових клітин якраз буде їжа, яку ти їси протягом цього часу. Розумієш, до чого я веду? Яким буде твоє тіло напряму залежать від того, що ти їси. Звідси й прислів’я.

Саме цей факт змусив мене звернути увагу на моє харчування. Слово “свідоме щось там” зараз в тренді. Всі прагнуть бути свідомими у всьому: споживання, батьківстві, читанні й ще в сотні справ. Це модно зараз. І знаєш, мені подобається цей тренд. Тому я почав гуглити. І знайшов два суміжні, але водночас різні поняття: свідоме та інтуїтивне харчування. Свідоме харчування відповідає за наш досвід. Тобто, на питання “як”? Інтуїтивне ж більше відповідає на питання “що”?

Приклад свідомого харчування прекрасно ілюструє так звана родзинкова медитація. Це досить популярний експеримент, його без проблем можна знайти в інтернеті. Але я ж то знаю, що ти не підеш це шукати, тому я тут коротко опишу, з твого дозволу 😉. В оригіналі це родзинка, але тут не так важливо, що це буде, це більше про процес. А він такий:

  1. Візьми родзинку, подивись на неї наче перший раз бачиш, потримай в руках
  2. Понюхай запах, з чим він в тебе асоціюється.
  3. Поклади в рот і відчуй смак на язиці.
  4. Розкуси, відчуй як змінився смак.
  5. Неспішно розжуй, слідкуй за рухами своїх щелеп, чи змінились враження.
  6. Проковтни та поспостерігай ще декілька секунд.

Так, звучить як якась наркоманія. Але в ній я знайшов певний сенс. Родзинок в мене вдома не було, але це не так важливо. Головне тут сам процес. Задуматись, як ти їси і який досвід при цьому переживаєш. Я пробував так робити зі своєю звичайною їжею. І от тобі ще один список, на цей раз моїх вражень (сподіваюсь, ти не проти списків, бо там ще один буде).

  1. Помітив, що я дуже швидко їм. Слово швидкість в сучасному житті взагалі виходить на перше місце, як характеристика чогось. Ми звикли до швидкого інтернету, доставки, таксі, послуги, черги, телефони. Нам потрібно все якомога швидше. Сучасний ритм життя так пришвидшивсь, що найменші затримки в нас викликають роздратування і злість. Тому і фастфуд став таким популярним, бо це швидко. Так от, про що я. Стараючись зекономити час, ми звикаємо їсти швидко, а щоб ще більше — поєднуємо сніданок з переглядом відео, або ж соцмереж. Над цим я вже працював в рамках тижня про багатозадачність і привчаюсь їсти без гаджетів і робити завжди одну справу за раз, але от сам швидкий прийом їжі як такий залишивсь. Я відмітив, що дуже мало жую. В інтернеті кажуть, що жувати кожен шматок/порцію треба близько 20 разів. В мене ж в середньому, коли я спішу, виходило 6-8. Різниця суттєва. Взяв цю ситуацію під контроль.
  2. Взагалі свідомість — це про вміння керувати своєю увагою. Відповідно, свідоме харчування — це коли ти звертаєш увагу на те, що і як ти їси. На сам процес. От ти поклав шматок до рота, от ти жуєш, відчуваєш смак, текстуру і так далі. Так от, цьому процесу треба віддаватись повністю. Там не те, що займатись чимось іншим, але й думати не виходить, бо твоя увага одразу перемикатися і ти втрачаєш фокус.
  3. При такому процесі, по-іншому його не назвеш, більше звертаєш увагу на смак їжі і її фактуру. Відкрив для себе нові смакові враження. Відчув, що один банан не схожий на інший. Є спіліший, є зеленіший, більший, менший і всі вони смакують по-різному. Так само і з яблуками, кожне з них унікальне. Або ж кава з кемексу стає більш з кислинкою, коли трохи охолоне.
  4. Правильно розрізняти емоційне бажання щось поїсти, особливо, заїсти стрес солодким, від реальних потреб організму в енергії — це також про свідоме харчування. В цьому мені допоміг досвід інтервального голодування, практикуючи його та більш тривалі голодування я тепер можу чітко визначити момент, коли я насправді голодний.
  5. Не переїдати, але і їсти вдосталь. Переїданню запобігає неспішний прийом їжі з ретельним прожовуванням. Кажуть, що організм дає сигнал про своє насичення з затримкою десь у 20 хвилин, а це значить, що сам прийом їжі має бути довшим, ніж ці 20 хвилин. Чи не велика це розкіш для сьогоднішнього спринтерського життя?
  6. І найважливіше — слухати своє тіло і його реакцію на ті чи інші продукти та страви. Все ж, це найкращий індикатор, який підкаже тобі, що йому ОК, а що ні.

Інтуїтивне ж харчування — це якраз про те, що ми їмо. Які продукти купуємо, які страви з них готуємо. Розвиток технологій та промисловості забезпечив людство достатньою кількістю їжі. А її асортимент створює парадокс вибору. Це коли чим більший в тебе вибір, тим складніше визначитись. А це сталось ось буквально на наших очах. Ще наші батьки розказують історії про один вид хліба і три види ковбаси в магазині при союзі. В наш же час найменувань на поличках супермаркетів більше, ніж слів у тритомнику “Війна та мир”. І цей ввесь асортимент нам забезпечують технології. Десь звичайні, досить примітивні та безпечні, щось по типу швидшого конвеєра, правильно налагодженого процесу і так далі. А десь і не дуже безпечні. Ті ж самі, здавалось би, яблука. В природі вони маленькі, кислючі та не такі вже й ароматні. А в магазині всі, як на підбір. Це також технології. Так звана, селекція. Звучить не страшно, правда ж? А якщо сказати ГМО? А це одне і те ж. Всі ці чудові фрукти й овочі, які ростуть не в сезон і не у своєму природному кліматі якоюсь мірою всі модифіковані. Це своя плата за доступність і асортимент на наших поличках. Але це пів біди, як на мене. Все ж навіть таке яблуко краще, ніж пачка чипсів. І тепер ще один списочок того, що я виніс із цієї філософії та що застосовуватиму на практиці:

  1. Почав звертати увагу на те, що я їм. Зранку в мене стандартний сніданок уже більше як рік, а може вже і два. І складається він із запареної каші (щось по типу 3 або 7 злаків), фруктів (банан, яблуко та апельсин) та горіхів з насінням. Обідаю я на роботі в столовій і там також стараюсь обирати прості страви, які добре заходять моєму організму. Вечерю я пропускаю взагалі. Стараюсь їсти збалансовано, але ніколи не рахую так зване БЖВ та калораж. Можливо, їм трохи більше вуглеводів, ніж треба, але вони переважно з фруктів, а я не можу відмовитись від них.
  2. Основний критерій вибору мною продуктів харчування в магазині є їх склад. Я собі придумав простий алгоритм. Чим простіший є склад — тим краще. До прикладу: м’ясо, фрукти, овочі. Старатись брати менше продуктів в заводських упаковках. Почав дивитись на етикетку не тільки спереду, але й ззаду. Якщо там 5-10 складових інгредієнтів — відмовляюсь від нього.
  3. Орієнтуюсь на відчуття організму. Якщо продукт беру вперше, стараюсь з’їсти його окремо, щоб відмітити реакцію. Якщо все ОК, то можна брати ще, якщо ж не зайшло — тоді варто від нього відмовитись, навіть якщо він загальновідомий і корисний.
  4. Стараюсь обирати не те, що захотілось, а те, що буде корисним для мого тіла.

Вийшло досить багато всього в одній темі, але тема ця дуже широка. Це основа здорового життя, така ж сама важлива, як і рух. Ми переживаємо зараз епоху достатку. Із дефіциту, всього за пару десятків років, ми переросли в надмірність. І надмірність їжі можна легко побачити на наших сучасних людях. Тому дієти та дієтологи зараз такі популярні. У всіх дієт є дещо спільне — вони добре працюють в короткостроковій перспективі, але всі провалюються з часом. Для того, щоб тримати себе і своє тіло в тонусі, треба змінювати не дієти, а стиль життя і харчові звички, тоді й не треба буде піддавати свій організм стресу. Харчуватись повністю тільки корисними продуктами дуже складно. Треба планувати кожен прийом їжі, щось готувати самостійно і носити з собою, або ж замовляти в спеціальних сервісах уже готові меню. Це дуже дорого і складно. Я у своєму раціоні стараюсь притримуватись все тієї ж пропорції 80/20. В яких 80% це корисна і здорова їжа, і на решту 20 припадають різного роду смаколики та фастфуд. В основі свідомого та інтуїтивного харчування лежить, в першу чергу, повага до свого тіла. Це оболонка, яка забезпечує нас всім. І не дбати про неї — це, свого роду, повільне самогубство.

Рухайся більше, переживай менше, їж здорово.

Інколи в кожного з нас виникає бажання перекласти відповідальність на когось іншого. І часто це виглядає в контексті звинувачень всього і вся у своїх проблемах та негараздах. Свого роду жаління і ниття на світ. В наступному тижні я постараюсь сприймати всі ситуації навколо мене, як наслідок моїх рішень, а не зовнішніх обставин.


Written by Yevhenii Nadtochii . You can follow me on Instagram

© 2022