Тиждень 11. Відмова від соціальних мереж.

Соцмережі. Дар і прокляття наших днів. З однієї сторони: спілкування, новини, фото, відео, інший доступний безкоштовний контент. А з іншої — просто згаяний час (у кращому випадку). Користуватись соцмережами можна по-різному. Можна створити власний бізнес, ефективно просувати свої послуги як артиста, фотографа, художника і багато чого ще. Їх не можна віднести в розряд абсолютного зла, це просто інструмент, яким треба вміти користуватись. Про соцмережі вже все давно сказано і в кожного сформована своя думка, я ж лише поділюсь своєю.

Я користуюсь переважно Instagram, інші слугують більше як спосіб логіну в деякі сервіси. В Instagram я реєструвався через бажання споглядати якісний і унікальний графічний контент, фото різних цікавих мені місць, фотографів в цілому та інших творців. Власне, для цього він і був створений, себто мережа для митців. Але згодом я зрозумів, що це працює не зовсім так. В Instagram почали реєструватись не тільки творчі люди, вхід туди був дозволений кожному, що і зробило його мега популярним. Люди почали вести там свої персональні блоги та розказувати про своє життя багатомільйонній аудиторії. Але чи про справжнє своє життя? Ми всі не є тими, ким видаємо себе навіть у знайомій компанії. Людина на одинці з собою і в компанії інших думає і поводитися зовсім по-різному. І до того ж в кожній іншій компанії поведінка ця буде варіюватись. Так от, соцмережі — це те місце, де люди в акаунтах і в живу ще більше відрізняються. Суджу по собі. Я не викладаю в Instagram якихось посередніх фото, не показую буденність і свої невдачі. Туди потрапляють тільки речі, які можуть викликати захоплення, посмішку чи похвалу. Це і є одна з найтемніших сторін соцмереж. Бо я певен, так роблю не тільки я. Всі ми залежні від соціальної оцінки. Від цього нікуди не дітись, соціальними одиницями нас зробила еволюція, заради нашого ж виживання. От ми й живемо лайками та коментарями.

Як же в мене пройшов тиждень без соціальних мереж? Та відносно без болісно. Перший день, як завжди, пару разів заходив на автоматі. Що ще раз підтвердило, що це просто звичка. Тоді я вирішив спростити собі життя. Склав на телефоні всі іконки соціальних мереж в окрему теку і лишив її у верхній частині екрану. Це подіяло і на автоматі я в них більше не заходив. Але відбувалась інша історія. Я інколи брав до рук телефон розблоковував його (це я робив автоматично), а далі мій мозок наштовхувавсь на те місце, де була іконка соцмережі, її там не знаходив і відбувавсь збій. Я просто сидів і дививсь на екран телефону, нічого при цьому не роблячи. Емм, так, а чого я, власне, сюди зайшов? Зрозумівши, що це було просто автоматично, блокував телефон і клав його назад. Так, прив’язаність до телефону, страх щось пропустити та бажання перевірити всі месенджери — це окрема історія. Все ж не засвітись ніде онлайн за тиждень в мене так і не вдалось. І справа тут не в моїй дисципліні. Декілька разів я переходив на рекламовані в ютубі сервіси по лінку в описі (ну так душевно просять же), а ті лінки були чиїмись акаунтами в соцмережах. І я такий: “О, Боже, це ж інстаграм!!” і швиденько кивав п’ятами звідти. І ще одне цікаве спостереження. Як тільки я перестав навідуватись в Instagram, Facebook, LinkedIn, вони одразу ж почали присилати мені нагадування типу, ваші друзі підписані на ось цього файного хлопака, він вам також може бути знайомим. Чи на кшталт: ми вам люб’язно нагадуємо, що у вас там одне не прочитане повідомлення висить, хутчіше прочитайте, не змушуйте людей чекати вашої відповіді. Одним словом, різними способами затягують назад в пучину.

Тепер короткі висновки після цього тижня.

1. До цього я думав, що телефон в мене розряджається доволі швидко і що там батарея вже не дуже. Але на минулому тижні виявилось, що без соцмереж заряду в кінці дня в мене лишається ще доволі багато.
2. Менш ніж за тиждень дочитав половину книги, першу половину якої читав уже десь з місяць. Книга, до речі, називається Homo Sapiens, про історію людства від його зародження і до наших днів. Трохи затягнуто, інколи нуднувато, але для загального розвитку раджу прочитати. Власне, читанням книжок я і замінював час, який раніше витрачав на соцмережі.
3. Відчув наскільки багато цифрової інформації та реклами в інстаграмі і як простіше було без неї. Це як по приїзду із-за кордону, тобі одразу впадає в очі нав’язлива реклама з біг бордів.
4. Ну і ще один не однозначний пункт. Скоріш за все, я дещо пропустив за тиждень з життя своїх друзів. Не переглядав їх сторіз та не лайкав публікації. Але чи великий це мінус?

У соціальних мережах нема нічого поганого. Це потужний інструмент сучасності. У них заробляють гроші, продають товари, розвивають свої бізнеси маленькі виробники, діляться корисними історіями та порадами, творчими роботами та мистецтвом. Спілкуються, врешті решт. І все це безкоштовно. Хоча ні, ми дечим платимо за це. Своєю увагою і часом. Найбільшим же мінусом для мене в соцмережах є саме от ті маски, які ми одягаємо. Формуємо окремий образ. Образ людини, якою хочемо здаватись, а не якою є насправді. А далі стараємось цей образ підтримувати без права на помилку, бо аудиторії ти цікавий тільки таким, яким є в постах і сторіз. Тож до соцмереж я ставлюсь нейтрально. Вони не є ні добром, ні злом. Це бездушний інструмент, яким користуються люди. І люди формують з нього те, чим він є наразі. Сам же я продовжу ними користуватись, все ж анонси своїх статей я викладаю в тому ж Instagram, але маю на думці відписатись від багатьох сторінок і лишити тільки людей, яких я знаю особисто і пару сторінок, які мене надихають. Іконки соцмереж залишаться все там же в окремій теці і я просто постараюсь рідше заходити туди, без моїх переглядів світ не зупиниться. Натомість віддам перевагу читанню книжок. Це прекрасна альтернатива.

Люди живуть емоціями. І не важливо, чи ти дівчина-підліток, чи брутальний байкер. Емоції притаманні всім людям, інакше ми були б схожими на роботів з футуристичних фільмів. Багато хто про це здогадується, деякі знають напевно, але одиниці вміло цим користується. Ввесь маркетинг зараз побудований на цьому, на нашому з вами емоційному виборі. Акції, знижки, персональні промо-коди — це все сучасна наука. А емоційний інтелект (EQ) зараз цінується більше, ніж IQ. Ми часто їх ділимо на хороші та погані. Але наскільки це вірно? Я хочу краще розібратися у своїх емоціях, що це взагалі, як вони виникають, чи можна ними керувати? Думаю, це може зайняти не один тиждень, але воно точно того варте.