Тиждень 8. Метод Віма Хофа.

Вім Хоф. Хто він? Феномен, який навчився управляти своєю нервовою системою, чи шарлатан, що заробляє гроші на повітрі? Науковці говорять перше, а скептики — друге. Дуже часто це ім’я траплялось мені на очі і я вирішив все ж розібратись, хто він такий. Його рекорди та досягнення вражають: зійшов на Еверест в шортах, проплив ~60 метрів за одну хвилину під льодом озера, босим пробіг півмарафон за полярним колом і марафон в пустелі, не випивши ні краплі води. Дійсно, вражає! Вчені називають його здібності природним феноменом, він же стверджує, що досягти цього йому допомогли прості практики. Його історія почалась з того, що він у своїй молодості, як і багато інших, шукав себе. Спробував купу різних технік і практик, аж поки в 17 років не відчув великого бажання зайти в холодне озеро. Йому сподобались враження і з цього почалась його історія під назвою “iceman”. У своїх ранніх інтерв’ю він не вказував ніяких особливих практик, які йому допомагають переносити низькі температури, в жарт (а може й ні) говорив, що йому для цього достатньо стакану Бакарді. Пізніше, він розробив свою власну методику, яка, за його словами, може кожного охочого наблизити до його досягнень. Вона складається з 9 тижнів практик, які охоплюють деякі асани йоги, особливу методику дихання та загартовування, починаючи з холодного душу і до пробіжки в шортах в -15. У плані фізіології я люблю докопуватися до суті, розуміти, чому наш організм працює саме так і що може викликати ті чи інші реакції. Взагалі круто знати, як працює твоє тіло, бо навчившись слухати його, ти починаєш розуміти, що йому не вистачає, а чого в надлишку. Тому я вирішив розібратись, що ж відбувається в організмі під час дихальних вправ Віма Хофа.

Хвилинка теоретичного підґрунтя

Техніка базується на такій послідовності дій:

Етап 1. Контрольована гіпервентиляція Основна ціль цього етапу — це мінімізація рівня СО2 в крові. Для цього треба досить глибоко вдихати та розслаблено видихати. Так ~30 разів. Найбільш поширені відчуття практиків на цьому етапі — це легке запаморочення і поколювання в пальцях ніг і рук. Ці відчуття зв’язані з низьким вмістом СО2 в крові, що як наслідок, призводить до ефекту Бора: гемоглобін надто міцно зв’язується з киснем і гірше передає його клітинам. А ще, дихання через діафрагму стимулює парасимпатичну нервову систему, що призводить зменшення страху і стресу.

Етап 2. Затримка дихання Після 30 циклів дихання на видиху необхідно затримати дихання на максимально довгий проміжок часу. Цікавий факт: вдихати нас змушує не низький рівень кисню в крові, а саме високий рівень вуглекислого газу. А оскільки попередній етап забезпечив нам низький рівень СО2 в крові, то і затримувати дихання ми можемо довше. Але організм продовжує використовувати кисень у цей момент. Задача цього етапу зменшити рівень кисню до незвично малого, але безпечного рівня. Коли рівень кисню опускається до особливо низьких показників, в організмі відбувається декілька важливих змін: тіло перемикається в режим ефективного використання кисню і починає виділятись адреналін.

Етап 3. Глибокий вдих Після другого етапу, треба глибоко вдихнути та знову затримати дихання, але вже на 15 секунд. На цьому етапі рівень вуглекислого газу в крові уже буде підвищеним, тому організм буде максимально ефективно використовувати кисень через той же самий ефект Бора.

Які ж переваги можуть дати організму 3-4 таких цикли дихання?

1. Стимуляція парасимпатичної нервової системи. Це знижує стрес після тренування, а також підвищує варіабельність серцевого ритму (HRV).
2. Гіпоксія. Виробляється більше еритроцитів, організм може ефективніше використовувати кисень, збільшується витривалість, оскільки збільшується максимальне споживання кисню (VO2 max), а також тіло починає виробляти більше мітохондрій, наших енергетичних станцій.
3. Викид адреналіну. Збільшується кількість лейкоцитів, це наші стражі, які борються з мікробами та вірусами, тому ті, хто практикує ці заняття стверджують, що майже ніколи не хворіють. Зменшується запалення, а також знижується рівень кортизолу — гормону стресу.

Обережним треба бути лише з гіпоксією, все ж тривалий час без кисню може нашкодити в першу чергу мозку. Але наш організм складний і продуманий механізм, як тільки мозку забракне кисню через довгу затримку дихання, ти просто втратиш свідомість і тіло почне само дихати без твого на те дозволу.

Як міг коротко розказав про суть методу і його фізіологічне і біологічне підґрунтя. Тепер розкажу свої враження після таких практик. За один тиждень я не зміг поєднати всі компоненти в один комплекс і тому зосередився в основному лише на техніці дихання. Але мене настільки вразив цей метод, що я хочу продовжити його ще на тиждень і розказати, як дихання допоможе мені переносити низькі температури, на кшталт, холодного душу.

Мої враження

Отже, техніка дихання. ЇЇ рекомендують робити після вправ, бажано на голодний шлунок. Для того, щоб запевнитись, що я її виконую правильно, я віднайшов в інтернеті відео самого Хофа, в якому він розказує про всі нюанси. Отже, 30 глибоких вдихів і розслаблених видихів. Поїхали. Вдих-видих, вдих-видих… Зізнаюсь чесно, перший раз я не відчув ніякого результату і змін. Лише почали боліти м’язи, які до цього не брали участі в диханні. Потім затримка дихання. Я зміг затримати його ледве хвилину і потім жадібно вдихнув, протримав 15 секунд (міг і більше, але сам Хоф рекомендує тільки 15 сек) і нормалізував дихання. Як і багато чого нового, мені це здалось ну чимось таким безглуздим. Ніяких явних результатів не було, ані тобі поколювання в кінцівках, ані запаморочення. Ну ок, думаю, дава зроблю ще один цикл. Повторив процедуру, але мене знову нічого не зачепило і я вирішив закінчити. Я припускав, що навчитись цього методу за 1-2 дні буде досить складно. Тому я продовжив дивитись відео від першоджерела (благо, інформації знайти не складає ніяких проблем) і коригувати свою техніку. І ось одного разу, десь після 3 чи 4 циклу такого дихання я відчув те, про що говорили люди, які практикують цей метод. Під час гіпервентиляції в мене спочатку почались поколювання в пальцях рук, тоді легке запаморочення в голові, а потім ноги та руки почали мерзнути, при цьому мене самого кинуло в холодний піт. Ба, більше! після затримки дихання я зловив такий собі міні “приход”. І в голові таке: “Вау, що це було?” А потім я подумав, о, то може я тепер і нечуттєвий до холоду, піду в холодний душ сходжу. Дива, як ти зрозумів, не сталось… Вода була все такою ж холодною. Мда, подумав я і пішов під ковдру. Але та думка, що я відчув щось незвичне надихнула мене провести повноцінний експеримент по всім канонам. Тому в п’ятницю, після темпової пробіжки (-19 градусів на термометрі були спонсором моєї темпової пробіжки) я зробив розтяжку і сів практикувати дихання. Все стандартно: гіпервентиляція, затримка на максимальний час і глибокий вдих. Зробив 3 таких цикли та пішов в душ. Мою ілюзію про нечутливість до холоду розвіяв перший же крок босою ногою в холодну ванну. Ок, дива не сталось знову. Я не став пробувати вмикати одразу холодний душ, а почав просто з теплого. Але в кінці кожного купання, я завжди роблю контраст. Цей випадок не став виключенням. Я повернув ручку змішувача у крайнє положення синього кольору. Все ще відчував холодну воду. Але це були якісь не ті відчуття, як завжди. Так, було досить холодно, але мені було якось все одно. Не було стандартного мого жадібного ковтання повітря при першому контакті з холодною водою, не було ніякої паніки та суєти, бажання швидше вийти з душу. Було якось пофіг. Я чув, що сам Хоф розказував про деякий стан трансу після дихання, що твій організм внаслідок гіпоксії концентрується на життєво важливих функціях і не витрачає енергію на щось зайве, типу думок і переживань. Це і лежить в основі дихальних вправ в будь-яких направленнях. Можливо, я б і не придав значенню цьому, аби не помітив ще одну зміну зі мною, яка була описана в методі, як плюс. У той ранок нічого особливого не відбулось, але в мене був якийсь піднесений настрій. Я їхав в автобусі та просто посміхавсь, бо мені в обличчя світило сонце і я такий радий був тому сонцю. Мене нічого не турбувало і відчувався якийсь дивний спокій. І от тепер в мене виникло питання. Чи то був просто збіг обставин, чи дійсно бонуси методу? Мені вдалось відчути це тільки один раз. Це може бути випадковість, а може я просто тільки один раз зробив все правильно. Тому я хочу продовжити ще на тиждень дослідження цієї глибокої теми. А також провести повну інтеграцію дихання із загартовуванням. Тому наступний тиждень буде продовженням цього.